«Коли як не зараз, і хто як не ми?»
«Rozy / Donbass» — дебютний відеокліп гурту на YouTube, з якого вони здобули популярність у 2013, поєднавши 35-ий сонет Шекспіра з українськими народними піснями та нарочито театральним пафосом.
Крім того, більш впізнаваними стали після виконання композиції «Ганнуся» на Майдані Незалежності, виявивши активну громадянську позицію під час громадських протестів у грудні 2013 року. А перший великий концерт відбувся у квітні того ж року.
Наприкінці 2022 року в український прокат вийшло документальне кіно режисерки Ірени Стеценко (до того вона була звукорежисеркою гурту) про Dakh Daughters у подіях Євромайдану, що має назву «РОЗИ. Фільм-кабаре». Трагікомічний мюзикл фіксує події 2014 року, що поклали початок єднанню українського народу у власному виборі свободи та незалежності від Росії.
«Люди, які, можливо, не знають нічого про Україну, відчули й почули нас»
А втім, передумовою до виникнення жіночого гурту у 2012 році, стала робота в Київському театрі «Дах» та фестиваль «Гоголь-фест».
Там як акторки театру під керівництвом Влада Троїцького (творчий деміург, художній керівник театру «Дах» та гурту «ДахаБраха»), вони ставили «Школу нетеатрального мистецтва» і створювали під неї музику. Тоді з театром виконавиці поїхали на гастролі до Парижу, підготувавши театрально-музичний концерт перед виїздом.
«У Парижі після вистави з театром “Дах” буквально за пів години ми нанесли грим, вдягнулись у специфічні наряди та побігли в хол театру. Там відіграли свій концерт для глядачів, які залишилися після вистави. Тоді ми збагнули, що люди, які, можливо, не знають нічого про Україну, відчули й почули нас. Після концерту вони підходили з такими гарними емоціями. Говорили: «Таке кабаре ми навіть у себе не бачили, а ви приїхали здалеку і відкрили для нас інший погляд на цей стиль», — розповіли артистки для «Гурту» ще у 2014 році.
В Україні та поза її межами
Упродовж творчої діяльності girls-бенд випустив 3 альбоми: «If», «Air» та «Make Up». Ці композиції є частиною їхніх музичних вистав. Згодом гурт стали запрошувати виступати з театрально-музичною програмою за кордон. Відтоді мисткині почали активно презентувати Україну у світі, виступаючи на міжнародних майданчиках.
«Ми починали як театр, і у Троїцького були зв’язки з театральними діячами й фестивалями в усьому світі. Тому ми дуже багато їздили на театральні фестивалі. Через вистави й ми, і «ДахаБраха» ставали відомими серед музичної тусовки фестивалів», — поділилася учасниця гурту Соломія Мельник в інтервʼю «Суспільному Культура».
Зокрема виставу «Антігона» французької режисерки та директорки театру «Прео» Люсі Берелович за участі Влада Троїцького, грали у Франції та Україні. Виставу створили ще у 2015 році за текстами давньогрецького трагіка Софокла і німецького драматурга Бертольта Брехта, для якої виконавиці написали окремі композиції, що подорожують із гуртом досі: «Людина», «Ерос», «Вакх».
Інтелектуальне фрік-кабаре в українському просторі
Всі учасниці гурту — мультиінструменталістки (грають на двох і більше музичних інструментах). Тому в композиціях вони використовують 15 (інколи менше або більше) інструментів з різними видами звучання в органічному поєднанні з вокалом і театром: фольклорні мотиви, поетична декламація, танці, провокаційний перформанс, неординарні музичні стилі з українськими, французькими, німецькими та англійськими діалектами. Себто такі інтелектуальні розваги з дивністю без рамок. Разом із тим акторки позиціюють свій бенд як фрік-кабаре.
«Це дуже пов’язано з українською культурою, тому що у нас є сильна історія музичного драматичного театру з початку 20-го століття і навіть раніше. У ті часи, коли ми були акторами, ми грали в шоу, де завжди було багато музики й співу, багато фольклору. Оскільки ми діти театру, завжди намагаємося зробити кожну композицію маленькою виставою, маленькою життєвою історією. Я думаю, що це найдивовижніша річ у Dakh Daughters — зв’язок між музикою і театром, крізь віки й в майбутнє», — розповіла учасниця гурту Тетяна Гаврилюк канадському виданню «The Straight» у 2019 році.
Однією з перших театрально-музичних програм були «Рози» та «Як я була Алісою. Мистецтво любові». У основу останньої покладені безсмертні новели Льюїса Керрола «Аліса в країні чудес» та «Аліса у Задзеркаллі». Також у своїх композиціях виконавиці оспівують українську поезію на слова Тичини, Йогансена, Лесі Українки, Шевченка, Жадана та Андруховича. До 2014 року в репертуарі був російський поет-дисидент Йосип Бродський, проте на сьогодні мисткині категорично ставляться до виконання пісень російською.
Мистецтво у вираженні громадянської позиції
Наскрізною ниткою у діяльності бенду проходять теми патріотизму, цінності української пісні та культури, свободи та прав людини.
У 2017 році акторки виступили проти експлуатації тварин в цирках на підтримку Всеукраїнського маршу за права тварин UAnimals.
Також у 2018 році, на фестивалі Jazz Koktebel у Чорноморську, гурт виступив на підтримку незаконно ув’язненого в Сімферополі українського режисера Олега Сенцова (який зараз боронить Україну в лавах Збройних сил України) та всіх українських політвʼязнів у росії. Того ж року, коли Сенцов продовжував голодування у російській вʼязниці, під час їхнього виконання пісні «То моє море» у Познані, на екрані з’явився напис «SaveOlegSentsov».
Наприкінці виступу акторки підняли український прапор і табличку з гаслом «Free Sentsov». До виконання інтерпретованої композиції Скрябіна Dakh Daughters зазначили, що ця пісня про Чорне море в Криму.
«У нас зараз йде війна, і ми хочемо всьому світу про це розповісти, для нас ця тема дуже болюча. Ми хочемо, щоб кримське Чорне море було наше, українське, і ми хочемо, щоб Україна була незалежною», — розповіла на сцені одна з учасниць гурту.
Після повномасштабного
З 24 лютого 2022 року Dakh Daughters залишаються культурними амбасадорками України у світі.
Під час повномасштабного вторгнення акторки створили театральну виставу «Danse Macabre» та концертну програму із документальними відео і текстами, фото, фактажем про війну — Ukraine Fire або «Україна — Вогонь», режисером якої став Влад Троїцький. З цією програмою вони подорожують світом як в Європі, так і в Америці (Польща, Угорщина, Німеччина, Швейцарія, Норвегія, Канада, Ізраїль та низка інших країн). Після кожної вистави Dakh Daughters вели розмови з публікою, де годину-півтори розкладали їй по поличках події війни в Україні та важливість військової допомоги та підтримки нашої держави.
«Проте ми не хотіли й не хочемо презентувати Україну як жертву. Навпаки, ми хочемо показати, які ми сильні, які українці прекрасні, як вони готові віддати своє життя за свободу. А чи готові ви зараз? Чи знаєте ви, що таке віддати життя за свободу, коли ви народилися вільними? Це зовсім різні свідомості», — казала про концерт Соломія Мельник для «Суспільного Культура».
Того ж року в Осло вони відкрили фестиваль українського опору «Ukraine War. Death. Love» із Гогольфестом та норвезьким театром «Der Norske Teatret». Кошти від квитків були витрачені на допомогу дітям, постраждалим внаслідок воєнних дій в Україні, зокрема із Маріуполя. А в лютому 2023 із цим туром приїхали до України, частину прибутку від концертів спрямували на проєкт «Птахи» волонтерки Тати Кепплер.
