Ми відвідали виставу за мотивами п’єси Вільяма Шекспіра «Комедія помилок» у Молодому театрі й готові поділитися з вами враженнями!

«Комедія помилок» — це перша комедія англійського драматурга Вільяма Шекспіра, яка так і не була видана за його життя. Вона розповідає історію родини сиракузького купця Еґеона та його дружини Емілії. Вони мали двох, як дві краплі води схожих, синів, на ім’я Антіфол. А ще слуг для їхніх синів – теж братів-близнюків, яких звали Дроміо. 

Труднощі розпочинаються, коли корабель, на якому перебувала вся родина, потрапляє в бурю. Еґеон та Емілія беруть по одному синові та слузі й прив’язуються до запасних щогл. Згодом їх підберуть моряки, проте вони втратять зв’язок одне з одним на довгі роки, поки Еґеон не вирушить на пошуки свого другого сина, а згодом його перший син на пошуки батька.

І де ж тут комедія

Як ви могли б здогадатися, основний гумористичний елемент п’єси криється в схожості братів та їхніх слуг. Адже персонажі весь час плутають близнюків: дружина Антіфола запрошує на обід брата чоловіка, Дроміо виконують накази одного Антіфола, але доповідають про його виконання іншому. 

Гумор у виставі буває різним: від прописаних ще в 16 сторіччі Шекспіром жартів та сюжетів, до імпровізацій, які змушують сміятися в увесь зал.

Еротика 

Вже звично для вистав Андрія Білоуса, «Комедія помилок» містить у собі значний еротичний компонент. Саме пристрасть, неусвідомлені зради та романтичні лінії викликають найбільше сміху у глядачів.

Також завдяки пристрасті між героями нам вдається побачити їхні взаємини об’ємніше. Звичайно, стосунки не обертаються навколо сексу, але саме бажання персонажів показує, хто для них є дійсно важливим.   

Акторська гра

Споглядаючи викликану схожістю братів плутанину на сцені, не відразу розумієш, чому брат та слуга не розуміють одне одного, а також хто власне перед тобою: Антіфол Сиракузький чи Антіфол Ефеський, Дроміо чи Дроміо. 

Крім того, у певні моменти вистави дійсно віриш – на сцені відразу дві ідентичні людини, а не одна, яка настільки швидко перевтілюється. Особливо яскраво це помітно у сцені, коли Антіфол намагається потрапити на вечерю до своєї дружини Адріани, але та не пускає його в дім, адже впевнена – її чоловік вже вдома. У цьому епізоді актору, який грав братів Дроміо, довелося «змінювати особистість» кожні кілька секунд. І це в нього майстерно виходило. 

Не менш захопливо було спостерігати й за грою Адріани та її сестри Люціани. Адже акторки дуже вдало змогли передати почуття до Антіфола, а ще міжособистісний конфлікт, викликаний власне тим, що вони одночасно вподобали одного чоловіка. Спочатку Люціана приховує свої почуття, але коли відчуває відгук від Антіфола, то вже менше переймається, що він одружений з її сестрою. 

Музичний складник

Не можна промовчати й про музичний складник вистави: тут і колісна ліра, на якій грає Егеон, і глюкофон, на якому мелодію чоловіка доповнює Емілія, і навіть реп від Дроміо та Антіфола. Усе це разом зі співами інших персонажів дозволяє глибше зануритися в атмосферу, відчути характер кожного персонажа, а часом просто посміятися.

Чому ще варто подивитися виставу 

Те, що підкупило авторку особисто, – це мінімалістична форма вистави, де щонайменше декорацій, прості костюми, а акцент на тілі, пластичності та емоційності акторів. Можливо, це пов’язано з тим, що влітку виставу показували в театрі «Камплой» у Вероні, а везти роботу в іншу країну легше, якщо використовувати лише базові декорації та костюми. 

Хай там як, але такий підхід дозволяє не відволікатися та зосередитися на головному – історіях людей, їхніх почуттях та емоціях.